Як зароджувалася українська літературна мова

24 травня в Україні відзначають День слов'янської писемності і культури. Свято встановлене указом президента від 17 вересня 2004 року, в день пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.

Кирило (827-869) і його старший брат Мефодій (815-885) народилися в македонському місті Солуні (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням болгари. Кирило отримав освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а потім працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, перебував на дипломатичній службі.

Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Але пізніше став ченцем, а потім ігуменом одного з монастирів в Малій Азії.

Згодом брати взялися перекладати на слов’янську мову богослужбові книги, самі писали твори, проповідували християнство. Варто зазначити, що на той час церква була розділена на греко-католицьку та римо-католицьку.

Кирило і Мефодій відкривали при церквах школи.

Вони структуризовали слов’янський алфавіт і переклали церковнослов’янською (староболгарською) мовою Євангеліє.

На початку XI століття на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця та глаголиця. Кирилиця була простіше глаголиці.

Пересопницьке Євангеліє

З серпня 1556 роки над рукописним Євангелієм працювали в монастирі розташованому в селі Двірець неподалік Заслава (сучасний Ізяслав) в Хмельницькій області. Тут написали перший розділ – Євангелія від Матвія і частково від Марка.

Влітку 1561 року в Пересопницькому монастирі архімандрит Григорій та Михайло Васильович закінчували дописували останні сторінки рукопису. Михайло Васильович з невідомим писарем старанно виводили уставним письмом слова попередньо підготовлені архімандритом Григорієм перекладу “для ліпших вірозумлення люду християнського посполитого”, як пояснюється в післямові.

У тексті або на полях в рамках виділені глоси – лексичні відповідники до слів оригіналу.

Кожна з чотирьох частин Пересопницького рукопису починається з зображення євангелістів, які виконані в іконографічному стилі.

Євангеліє закінчили писати в серпні 1561 року. Кілька десятиліть рукопис перебував у Пересопницькому монастирі. Пізніше Іван Мазепа подарував Євангеліє Вознесенському собору в Переяславі. Рукопис використовували під час богослужінь.

У XIX столітті Євангеліє вивезли в Росію, однак згодом вдова принца Петра Ольденбургского повернула книгу в Полтавську семінарію.

Випадок врятував Пересопницьке Євангеліє під час Другої світової війни. Коли німці наближалися до Полтави, завгосп місцевого музею поклав його в ящик з порцеляною. Рукопис вивезли до Уфи, в той час як 70 000 томів музейних фондів згоріли під час пожежі.

Після війни Пересопницьке Євангеліє повернулося в Києво-Печерську лавру. І в 1948 році рукопис серед мотлоху виявив професор Сергій Маслов.

Він передав унікальну книгу в Інститут рукопису нинішньої Національної бібліотеки імені Володимира Вернадського, де вона зберігається до цих пір.

Варто зазначити, що всі президенти України складають присягу, кладучи руку саме на це Євангеліє.

Пересопницьке Євангеліє задокументовано мову, на якому читали проповіді в українських церквах в XVI столітті. Цей рукопис – перша спроба унормувати українську літературну мову.