Як рюзькіє багатьірі за Одесу ваівалі...

Чорноморські портові міста Херсон, Миколаїв, Одеса, Севастополь та інші, засновані на місці поселень або фортець часів Київської Русі та Великого Князівства Литовського, запорозьких, турецьких, татарських. Проте навіть сучасна російська пропаганда безапеляційно називає їх «містами російської слави», замовчуючи той факт, що без допомоги запорозьких козаків і без рекрутів-українців в російських військах та флоті, Російська імперія ніколи не закріпилася б в Північному Причорномор'ї.

Іосіф де Рібас (1751-1800), віце-адмірал, засновник Одеси,: «россияне утвердились в Хаджибее, который вскоре стал Одессой, под топот запорожского гопака».

У травні 1789р. в боях з османським військом під Бендерами одержав тяжке поранення кошовий отаман Захар Чепіга, що змусило його передати військові клейноди війська запорожського Антону Головатому.

З цього часу наказний отаман флотилії та військовий суддя коша на тривалий час стає командиром Чорноморського козацького війська: пішого, кінноти та флотилії й підпорядковується безпосередньо генералові де Рібасу.

У битві 11 вересня 1789р. біля р.Римнік, в якій О.Суворов з 25-тисячним військом здобув перемогу над 100-тисячним турецьким військом, що дозволило згодом захопити Хаджибей та оточити Ізмаїл, особливо відзначилися Стародубський та Чернігівський карабінерні полки, цілковито укомплектовані з українців.

Розвиваючи успіх, князь Потьомкін головний удар спрямував до гирла Дунаю. Антон Головатого отримав наказ йти на Хаджибей (нинішню Одесу), де знаходилася османська фортеця (до приходу татар, а пізніше османів - порт Качибей Великого Князівства Литовського з першої половини XIVcт.).

У Головатого було три піхотних і три кінних козацьких полки полковника Кіндрата Табанця, флотилія та приданий батальйон російської піхоти. Козацька кіннота з ходу оволоділа околицями Хаджибея, і після нетривалого, але запеклого штурму фортеці із суші й моря, Головатий 14 вересня 1789р. Хаджибей взяв.

Далі бойовий шлях Головатого проліг до Акермана, (нинішнього Білгород-Дністровського), українського порту ще за часів Київської Русі. Атаки з моря і суші фортеця не витримала, і незабаром над її вежами замайоріли козацькі корогви.

Протягом всієї російсько-турецької війни (1787—1792рр.) флотилія Антона Головатого відзначалася надзвичайною активністю. Ще козацькі фальконети не охолонули після штурму Акермана, як Антін Головатий на 50 чайках з 2298 козаками прорвався Дністром до самої Тягині (сучасні Бендери). Цю фортецю тривалий час штурмували російські війська М.Кутузова та козаки кошового Захарія Чепіги, але так і не змогли її взяти. В час, коли козаки Захарія Чепіги штурмували фортецю з суші, флот Головатого атакою з річки змусив коменданта Бендер спустити свій прапор і здатися.

Козаки билися з надзвичайною хоробрістю, про що Потьомкін постійно доповідав Катерині ІІ у столицю. Військове мистецтво та подвиги Антона Головатого в операціях при взятті Хаджибея, Акермана і Бендер не залишилися не поміченими. За клопотанням Г.Потьомкіна козацького полковника було нагороджено чином полковника російської армії.

Із Бендер флотилія Головатого повертається до Хаджибея й розпочинає бойові дії з блокування османських сполучень на Дунаї, робить вагомий внесок під час штурму османських фортець Тулча, Усакча та Кілія.

Чорноморська козацька флотилія була головною ударною силою всього російського флоту. Вона завжди знаходилася в авангарді й першою розпочинала бій. Антін Головатий прекрасно налагодив взаємодію свого десанту з сухопутними козацькими полками Захарія Чепіги та військами Михайла Кутузова, що й стало основою їхнього успіху.

4 липня 1794р. О.Суворов рапортом на ім’я генерал-фельдмаршала Рум’янцева пропонував використати при утворенні місцевої флотилії досвід та можливості козаків, що не відправились на Кубань. 12 козацьких чайок стали основою одеської флотилії. З першої 1000 поселенців Одеси, більш ніж 600 були українські козаки.

Жоден російський (та й український) підручник з історії не надає інформації, що особистим представленням О.Суворова, за героїчний штурм Ізмаїлу усім козацьким старшинам були вручені золоті медальони з написами «За личную храбрость» та «Измаил взят декабря 11-го 1790». П’ятистам з них позачергово присвоїли офіцерські звання. Орденом св.Георгія нагородили З.Чепігу, а А.Головатого – орденом св.Володимира.

Російське командування не дуже берегло козаків – доки одна частина козаків билася з турками й гинула від куль та ятаганів, іншу примушували будувати сторожі на Бузькому лимані. Без їжі та теплих речей, до березня 1789р. на цьому будівництві померло близько 500 козаків.

Чорноморські портові міста Херсон, Миколаїв, Одеса, Севастополь та інші, засновані на місці поселень або фортець часів Київської Русі та Великого Князівства Литовського, запорозьких, турецьких, татарських. Проте навіть сучасна російська пропаганда безапеляційно називає їх «містами російської слави», замовчуючи той факт, що без допомоги запорозьких козаків і без рекрутів-українців в російських військах та флоті, Російська імперія ніколи не закріпилася б в Північному Причорномор’ї.

© Виктор Клименко